Розвиток освіти в Україні невід'ємно пов'язаний із становленням української держави. За роки незалежності України створена нова законодавча та нормативно-правова база функціонування освітньої галузі, системно здійснюється реформування та модернізація її структури, змісту, форм та методів навчання, удосконалюється управління закладами освіти на основі принципів гуманізму та демократії.

Докорінні зміни в системі освіти визначаються стратегією випереджувального інноваційного розвитку і відбуваються у контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні загальнолюдські цінності. Сьогодні в Україні в цьому напрямі здійснюють практичні заходи. Організовано широке впровадження в освітню галузь принципів Болонського процесу. Освіта в Україні має розгалужену структуру: від дошкільних навчально-виховних закладів до університетів, академій, інститутів, коледжів.

Сьогодні мережа освіти включає 40,9 тисяч навчальних закладів у тому числі: 15 тисяч дошкільних, 26,8 тисяч загальноосвітніх, 2,1 тисячі позашкільних, 930 професійно-технічних та 956 вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, в тому числы 93 с статусом «національний».

Відродження, розбудова і реформування національної системи освіти - найважливіша складова суспільного, економічного життя країни. Метою державної освітньої політики України є всебічний розвиток особистості, формування свідомої громадянської позиції, спрямованої на збереження та примноження цінностей національної культури і громадянського суспільства.

Обов'язковою первинною складовою системи безперечно є дошкільна освіта. Нині в Україні функціонує 1,5 тис. дошкільних закладів, у яких навчається и виховується 1,81 млн. дітей. В Україні працює 1824 навчально-виховних комплексів „школа-дитячий садок” із контингентом 84 тис. 636 дітей. Триває процес створення нових типів дошкільних навчальних закладів: художньо-естетичного, фізкультурно-оздоровчого, гуманітарного та інших напрямків.

В Україні проводиться різнопланова робота щодо повного охоплення "навчанням усіх дітей шкільного віку. В країні діє 20268 загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, в яких здобувають загальну середню освіту 4 млн. 672 тис. учнів.

Предметом постійної уваги держави є забезпечення доступу до якісної освіти, утримання, навчання й виховання дітей сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків і дітей з особливими потребами. З цією метою зростає кількість спеціальних шкіл, шкіл-інтернатів, дитячих будинків, навчальних закладів компенсую чого типу. Розробляється положення про принципово новий тип навчального закладу І ступеня «Школа-родина».

За оцінками міжнародних експертів на сьогодні Україна є прикладом для наслідування іншими країнами Європейського співтовариства щодо задоволення освітніх проблем національних меншин. В україні функціонує мережа загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчально-виховний процес здійснюється російською, угорською, румунською (молдавською), кримськотатарською та польською мовами, а саме: функціонують 1594 школи з російською мовою навчання, 69 - угорською, 94 - румунською, 9 - молдавською, 14 - кримськотатарською, 4 - польською. Окрім того, функціонує 2140 загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчання здійснюється двома і більше мовами, зокрема: українською і російською - 2068 (1168214 учнів); українською і угорською - 30 (9332 учнів), українською і румунською - 8 (2949 учнів); українською і молдовською - 3 (1320 учнів); українською і польською - 2 (1082 учні).

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або меншин" у багатьох загальноосвітніх навчальних закладах російська, румунська, молдавська, угорська, польська, болгарська, новогрецька, гагаузька, ромська мови, а також іврит та ідіш вивчаються як навчальні предмети; вірменську, кримчацьку, караїмську ж мови вивчають у недільних школах.

З кожним роком розширюється мережа загальноосвітніх навчальних закладів для обдарованої молоді. В Україні функціонувало 909 гімназій, ліцеїв та колегіумів, в яких навчалося 295,4 тис. учнів, 2040 навчально-виховних комплексів (405,7 тис. учнів). Взагалі в Україні ведеться постійна різнобічна робота з пошуку, навчання і виховання талановитої молоді - майбутнього інтелекту держави. І найбільш ефективною формою виявлення юних талантів стали учнівські предметні олімпіади, турніри та конкурси.

У 2007 н. р. у всеукраїнських учнівських олімпіадах з базових предметів взяло участь близько 3 млн. учнів, 983 з них стали переможцями; 26 школярів гідно представляли Україну у Міжнародних учнівських олімпіадах, виборовши 25 медалей різного статусу: 6 золотих, 5 срібних і 14 бронзових. У 2006 року успішно реалізовано зовнішнє тестування знань. Усі учні вступають до вузів на підставі оцінок зовнішнього тестування.

В Україні приділяється значна увага позашкільній освіті. Майже 1,2 млн. дітей та підлітків одночасно з навчанням у школі навчаються і в позашкільних закладах освіти, яких нараховується майже 2,5 тисячі. В них створені належні умови для здобуття додаткових знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечення інтелектуального, духовного розвитку, підготовки до активної професійної та громадської діяльності.

Ключова роль в забезпеченні якісної освіти належить учителю. Нині в Україні працює понад 512 тисяч педагогів. З метою стимулювання їхньої активної участі у становленні і розвитку національної системи освіти засновано щорічний Всеукраїнський конкурс "Учитель року". Вже відбулося 11 таких конкурсів, в яких взяло участь більш як 150 тис. учителів, у тому числі понад 1,5 тис. у фінальних етапах. Переможці конкурсу відзначаються високою державною нагородою - присвоєнням звання "Заслужений учитель України".

Затверджено Комплексну програму забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання із природничо-математичних і технологічних дисциплін.

Особливу роль відіграє система професійно-технічної освіти, яка органічно пов'язана із суспільним виробництвом і повинна забезпечувати відтворення трудових ресурсів держави. Сьогодні в Україні діє 930 професійно-технічних навчальних закладів, з яких 333 готують робітничі кадри для промисловості, 185 - для будівництва, 270 - для агропромислового комплексу, 142 - для сфери послуг. З метою формування ступеневої професійно-технічної освіти, підготовки висококваліфікованого робітничого потенціалу, перенавчання працюючих робітників на нові технології та роботу з новими матеріалами створено 194 вищих професійних училищ та центрів професійно-технічної освіти, 497 професійних ліцеїв, що здійснюють підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємких професій. Отримують освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник" близько півмільйона осіб, 65 відсотків з яких отримують повну загальну середню освіту. У всіх типах навчальних закладів загалом було охоплено понад 500 тисяч чоловік.

Одним із вирішальних факторів становлення професійно-технічної освіти є її кадрове забезпечення. Сьогодні в системі працює 49,9 тисяч педагогічних працівників, з них 23,8 тисяч майстрів виробничого навчання та 17,9 тисяч викладачів.

За участю Європейського фонду освіти та країн-донорів в Україні сьогодні реалізується міжнародний проект "Реформування професійно-технічної освіти в Україні".

Проводиться робота над інтеграцією професій, скорочення їх кількості. Затверджено державний перелік професій. Сьогодні розроблені державні стандарти на 204 робітничі професії (40 %) з їх відповідним методичним забезпеченням.

2007 рік став вирішальним у застосуванні комп`ютерної техніки. Протягом двох років поставлено 806 сучасних навчальних комп’ютерних комплексів, що становить понад 12 тис. комп’ютерів, підготовлено 105 регіональних тренерів – методистів з числа викладачів професійно-технічних навчальних закладів та підготовлено 2500 педагогічних працівників за програмою „Інтел”.

Традиційним вже стало проведення Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів. У 2007 році були проведені п’ять конкурсів з професій „електрогазозварник”, „кравець”, „токар”, „столяр будівельний”, „слюсар з ремонту автомобілів”.

За результатами конкурсів були визначені 30 переможців та призерів (це учні, які здобули І-ІV місця) – стипендіати Президента України.

Вища освіта є могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил суспільства. Ця складова гуманітарної сфери спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної й професійно-практичної підготовки особистості, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства.

Суттєво реформується мережа вищих навчальних закладів. Значна частина вищих навчальних закладів передається до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Нині система вищої освіти нараховує 966 вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети), з них 670 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, у тому числі 586 державної форми власності та 84 - інших форм власності. Загальна чисельність студентів таких закладів становить 593 тис., або у розрахунку на 10 тис. населення -125 осіб.

Мережа вищих навчальних закладів ПІ-ІУ рівнів акредитації налічує 339 закладів, у тому числі 235 державної форми власності і 104 - недержавної форми власності. Серед них функціонує 141 університет, 63 академії, 135 інститутів. Зазначимо, що усі ці типи вищих навчальних закладів за своїм статусом відповідають статусу європейських університетів.

Статус національного мають 93 вищі навчальні заклади. В університетах, академіях, інститутах навчається 1,8 млн. студентів.

Навчально-виховний процес і науково-дослідницьку діяльність у вищій школі ведуть 90,5 тисяч викладачів, серед них 7,9 тис. докторів та 42,2 тис. кандидатів наук, 7,5 тис. професорів і 31,6 тис. доцентів. У вищих навчальних закладах діє розгалужена мережа аспірантури і докторантури.

Систему післядипломної освіти складають майже 600 навчальних закладів. Щорічно в них навчається понад 330 тис. фахівців, у тому числі біля 30 тис. отримують другу вищу освіту.

Прагнучи статусу розвиненої, Україна сприяє і всіма заходами підтримує розвиток освіти, зростання інтелектуального потенціалу суспільства. В контексті стратегічного значення для вищої школи України буде мати приєднання до Болонської декларації.

Усвідомлюючи роль міжнародної співпраці та необхідність широкої інтеграції до світового науково-освітнього простору Міністерство освіти і науки України приділяє зазначеному напрямку діяльності особливу увагу і постійно розширює та вдосконалює нормативно - правову базу міжнародного співробітництва.

Найбільш важливою є Угода про науково-технічне співробітництво між Україною та Європейським співтовариством, яка надає можливість інтегрувати вітчизняну освіту і науку в загальноєвропейський простір.

Міністерство освіти і науки України - центральний орган державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти і науки. Міністерство бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти та науки і здійснює її реалізацію, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти, встановлює державні стандарти знань з кожного предмету, визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти та наукових установ, забезпечує зв'язок з навчальними закладами та державними органами освіти інших країн з питань, що входять до його компетенції.

Міністерство активно працює і готується вступити до Болонського процесу. Міністерство розробляє проекти положень про заклади освіти, проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування, видає їм ліцензії та сертифікати, формує і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою, розробляє умови прийому та здійснює керівництво закладами освіти, контроль за виконанням законодавчих актів в усіх типах навчальних закладів незалежно від форм власності і підлеглості. Забезпечує випуск підручників, навчальних посібників, методичної літератури. Організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань. Акти Міністерства освіти і науки України, прийняті у межах його повноважень є обов'язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані навчальні заклади.

Науково-методична діяльність навчальних закладів та інших освітніх структур координується Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, який є провідною державною науково-методичною установою Міністерства освіти і науки України і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2006 року №308 та відповідним наказом Міносвіти і науки України від 16 лютого 206 року № 109 на базі 6 структурних підрозділів.

Головне завдання Інституту полягає в реалізації державної політки в галузі освіти щодо задоволення її потреб у науково-методичному забезпеченні, удосконаленні змісту і методів навчання та виховання молодого покоління на всіх рівнях і в усіх ланках національної системи безперервної освіти.

Однією з найважливіших функцій Інституту – є організація видання навчально-методичної літератури для різних типів навчальних закладів України, їх експериментальна апробація та експертиза, забезпечення навчального процесу новим поколінням підручників та посібників.

Важливим завданням діяльності Інституту є сприяння інтеграції української системи освіти із світовою, паритетне її входження у світовий освітній простір, вивчення функціонування світових освітянських систем, дослідження тенденцій їх розвитку.

Відповідно до завдань, Інститут у своїй структурі має 7 науково-методичних відділень. Кожне відділення складається з 7 відділень.

РЕЙТИНГИ УНІВЕРСИТЕТІВ.
ДОСВІД УКРАЇНИ

Забезпечення якості та інтеграція вищої освіти України в європейський освітній простір вимагає її модернізації та подальшої трансформації. Ранжування вищих навчальних закладів ґрунтується на моніторингу стану та якості вищої освіти.

Міністерством освіти і науки України започатковано створення національної системи моніторингу якості освіти із застосуванням рейтингових систем для оцінювання результативності діяльності навчальних закладів та системи освіти в цілому. Складовою системи моніторингу розглядаються системи ранжування та рейтингів навчальних закладів, які сьогодні широко застосовуються у практиці управління освітою в країнах світу та Європи.

Система вищої освіти України накопичила певний досвід у сфері розробки та використання рейтингових систем. Починаючи з 1992 року, Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство аграрної політики України здійснювали ранжування підпорядкованих їм вищих навчальних закладів. Рейтинги вищих навчальних закладів застосовуються радами ректорів для оцінювання результативності діяльності структур вузу.

За методикою МОН України функціонування університету в сучасних умовах можна розглядати за певними тематичними напрямами. Характеристика кожного тематичного напряму визначається спектром рейтингових індикаторів.

В моделі ранжування відповідно до тематичних напрямів обрано індекси, які є узагальнюючими характеристиками тематичних напрямів:

І1 – індекс міжнародної презентації;
І2 – індекс національної презентації;
І3 – індекс доступу, організаційної структури та управління;
І4 – індекс науково-педагогічного потенціалу;
І5 – індекс відтворення науково-педагогічного потенціалу;
І6 – індекс інтеграції;
І7 – індекс результативності підготовки;
І8 – індекс фінансових ресурсів;
І9 – індекс інформаційних ресурсів;
І10 – індекс навчальної та соціальної інфраструктури;
Аналіз матриці коефіцієнтів пріоритетності індексів за тематичними напрямами та інтегральних рейтингових індексів вищих навчальних закладів та системи за результатами Рейтингу МОН – 2006 дає можливість:

• провести експрес-аналіз, оперативно визначити слабкі та сильні сторони кожного університету за індексами тематичних напрямів;
• здійснити оперативне оцінювання результативності діяльності своїх конкурентів по групі та суміжних груп на ринку освітніх послуг за певними тематичними напрямами діяльності;
• провести порівняльний аналіз, оцінити достовірність, об’єктивність та точність поданої власної вхідної інформації та партнерів по групі, на основі якої здійснюється розрахунок рейтинових індикаторів, коефіцієнтів пріоритетності, індексів тематичних напрямів та інтегральний рейтинговий індекс університетів та системи в цілому.

• класичні університети ;
• технічні університети;
• технологічні, будівництва і транспорту;
• педагогічні, гуманітарні, фізичного виховання і спорту;
• культури, мистецтва та дизайну;
• охорони здоровя;
• аграрні;
• права, економіки, управління і підприємництва;
• приватні.

Оргкомітет виставки